Никола Вапцаров Слова Думи

Красимир Георгиев
Никола Вапцаров
„ДУМИ” („СЛОВА”)
Никола Йонков Вапцаров (1909-1942 г.)
                Болгарские поэты
                Переводы: Александр Борисов, Любовь Цай
 

Никола Вапцаров
ДУМИ

Има думи, които пробиват
на сърцето коравия щит
и наливат отрова вонлива
от жлезите на свойте зъби.
 
Има дума предател, при нея
аз потръпвам, аз пламвам във миг
и лицето ми – кръв, руменее,
сякаш някой ми удря плесник.
 
Не, за тях аз не искам да пиша,
аз съм толкова девствен и млад,
че гърдите ми искат да дишат
на живот, не на тяхната смрад...
 
Ти лежиш окован във затвора,
във главата бучи – водопад.
И дочуваш уж някой говори:
С в о б о д а !
 
Ти виждаш полето пред тебе,
ти виждаш го сякаш на длан,
и с някакво странно вълшебство
звучи: Свобода! Свобода!
 
Свободно, просторно размахваш
косата и чуваш – звънти.
И чорли перчема ти вятърът,
хубава дума, нали?


Никола Вапцаров
СЛОВА (перевод с болгарского языка на русский язык: Александр Борисов)

Слова есть, что грудь пробивают,
И сердце, закрывшее щит,
Отраву в душе проливают,
Зубовный, мучительный скрип.

Слова есть в предательской драме,
И вздрогну я в пламени том,
Как будто бы в драке кровавой
Меня ударяют кнутом.

Да, мы не о том сейчас пишем,
Не опытен раньше был, млад,
А грудь моя ищет и дышит,
Жизнь ищет – не сборища смрад.

Сидишь ты в тюремных оковах,
Гудит в голове – водопад.
И слышишь в своей ты неволе:
СВОБОДА!

И поле лежит пред тобою,
Распахнуто словно ладонь,
С волшебной и странной любовью
Звучит – СВОБОДА! СВОБОДА!

Взмахнёшь ты свободно, просторно
Косою и слышишь – звенит.
И чуб твой лохматится вольно,
Красивое слово звучит!


Никола Вапцаров
СЛОВА (перевод с болгарского языка на украинский язык: Любовь Цай)

Є зловісні слова і разючі –
важко серцю, нестерпно від них,
ллють безжально отруту смердючу,
що у залозах збили своїх.

Слово часом подібне до зради –
наче ляпас горить на щоцi,
від такого не дам собі ради,
слово – меч у ворожiй руцi.

Про такі я писати не буду,
чую сильним себе й молодим,
бо життям хочуть дихати груди,
світлим, сяйним – не смородом тим.

Ти лежиш, у острозі закутий,
водоспадом нестримним буя
вир думок – і ти чуєш крізь пута:
Воля моя!

Ти бачиш – ген шириться нива,
немов на долоні твоїй,
звучить, наче чари і диво:
Свобода – найкраща із мрій!

Ти вільно ступаєш по полю,
І чути – співає коса.
Чуб вітром гойдається вволю –
яка у цім слові краса!